поробити

-роблю́, -ро́биш; мн. поро́блять; док.

1) перех. Зробити, виготовити що-небудь у певній кількості.

2) перех. Повністю виконати яку-небудь роботу, сукупність дій; здійснити що-небудь, упоратися з чимсь. || У сполуч. з деякими іменниками у знах. в. уживається в знач.: виконати, здійснити те, що виражено іменником. Поробити візити.

3) неперех., розм. Працювати якийсь час.

4) перех., розм. Учинити що-небудь (перев. погане, варте осуду); накоїти.

5) перех. Зробити, вдіяти що-небудь стосовно когось, чогось; вплинути на кого-небудь, упоратися з чимсь.

••

Нічо́го не поро́биш — уживається на означення неможливості вчинити так, як хочеш, необхідності примиритися з тим, що є.

Що ж [ти] поро́биш — уживається на означення безпорадності, неможливості вдіяти, змінити що-небудь.

6) перех., кого ким – чим і з кого кого – що, рідко без додатка. Змінити соціальне становище, поліпшити або погіршити матеріальний стан і т. ін. багатьох. || кого, що яким. Довести до якогось стану, надати кому-, чому-небудь певних якостей, властивостей. || міф. Перетворити, обернути багатьох на кого-, що-небудь.

7) неперех., кому, розм. Чаклуванням наслати хворобу, нещастя на кого-небудь; чарами викликати кохання до когось.